Виховна робота

Cуботівська загальносвітня школа І ступеня Чигиринської районної ради Черкаської області

Година спілкування «Ти з нами, Тарасе, на віки !»

В І:

Кобзарем його ми звемо,

Так від роду і до роду,

Кожний вірш свій і поему

Він присвячував народу

(М.Рильський)

ВІІ: Ось він, благородний, мужній Т.Шевченко, захисник прав знедоленого народу. У його погляді – віра у справедливість справи, якій він віддав життя.

А життя Шевченка – в поезії, живописі, пісні.

(звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»)

В І: І знову – березень… І знову линуть до нас думи геніального українського поета… Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Тараса Шевченка, до постаті, яка у своїй величі була, є і залишиться ні з чим не зрівняною, невичерпною для людського подиву й осягнення.

В ІІ: «Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові світлі й вільні шляхи професорам і книжним ученим», - писав інший український геній І.Франко.

В І: Вірним та благородним супутником на дорогах століть є для України її гордість та слава – Тарас Григорович Шевченко.

В ІІ: Важким і тернистим був життєвий шлях народного співця.

В І: Дуже бідно жила родина Шевченка:

«Невесела зимою та восени хата – стоїть край села, як примара, найгірша, мабуть, в усьому селі: кривобока, стара, дірки світять голими латками»

В ІІ: Та й неслухняним ріс Тарас: то десь завіється в поле, а потім з чумаками і повертається додому, то десь заграється, аж поки рідні не знайдуть його.

В І: Але найбільше подобалося хлопчику пригорнутися до матері і слухати розповіді про панів і кріпаків: «… і як людей били, і як продавали, на собак міняли, засиляли в Сибір, в москалі гонили»

В ІІ: Слухав малий Тарас ці сумні оповіді, й у серці неначе каміння тиснуло від жалю за знедолення.

В І: А про своє гірке дитинство, про те далеке минуле, про любов дитячих років розповів Т.Шевченко в автобіографічному вірші «Мені тринадцятий минало»

(Виходить учень в образі малого Тараса-пастуха, на тлі музики читає вірш)

В ІІ: Ще в ранньому дитинстві Т.Шевченко проймався глибоким захопленням від славного і героїчного минулого українського народу. Із розповідей старого діда Івана поставали в уяві хлопчика мужні лицарі-козаки, їхні далекі походи на ворога. Усе почуте назавжди закарбувалося в пам’яті Шевченка, а потім ожило в його поезіях.

(учні читають напам’ять вірш «Розрита могила»)

В І: Із найбільш упокореного і знедоленого кріпацького середовища, в неймовірно важких обставинах сирітського життя Шевченко став поетом, геній якого не має рівних у світі.

В ІІ: Так Мар’ян Якубець, професор Врацлавського університету, сучасний польський науковець, писав: «Шевченко був найбільшим народним поетом з усіх великих поетів світу. З цього погляду український поет був вищим за Міцкевича і Пушкіна… Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника у світовій літературі»

В І: Я так люблю мою Україну убогу,

Що прокляну святого Бога,

За неї душу погублю

В ІІ: Національний пророк, великий поет Т.Шевченко любив свою рідну землю пристрасно, добре розумів, що він її син, несе відповідальність за її майбутню долю.

В І: Тому й ставиться поет до співвітчизників вимогливо, його слово нерідко сповнене пекучих докорів за їхню пасивність і байдужість.

В ІІ: Зразком такої вимогливої любові є послання «І мертвим, і живим, і ненародженим…»

(Учні читають уривки з послання)

В І: У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим…

В ІІ: Однією з центральних тем у творчості Т.Г.Шевченка є трагічна доля жінки, матері. Саме їй присвятив цілу низку своїх творів. Із болем у серці він говорив про рідну матір, яку «…ще молодую – у могилу нужда та праця положила». Не кращою була й доля сестер, до яких поет ставиться з особливою теплотою.

В І: Одним із кращих творів про жіночу долю є його поема «Катерина»

В ІІ: Тонким ліризмом, вишуканістю захоплюють нас романтичні балади Т.Шевченка, які стали справжніми перлинами, які своєю чарівністю бентежитимуть серце читачів, скільки світ стоятиме.

В І: Серед них: «Утоплена», «Русалка», «Коло гаю в чистім полі»

В ІІ: А який потужний струмінь, глибоке розкриття духовного світу в баладі «Лілея»

(Учениця в образі русалки читає «Лілею»)

В І: Дивовижну душевну силу і красу пробуджує в людині материнська любов.

В ІІ: Жертовність безталанної української матері Т.Шевченко підносить до рівня найвищих надбань людської душі в поемі «Наймичка»

В І: Неповним буде уявлення про внесок Кобзаря в скарбницю української культури, якщо не познайомитися зі спадщиною Шевченка-художника.

(Ведуча підходить до мольберта й демонструє картини Шевченка).

В ІІ: Саме завдяки цьому таланту Шевченко здобув волю й перед ним відкрився широкий світ.

В І: Коли поет навчався у Петербурзькій Академії мистецтв, у нього з'явився задум створити ілюстрований альбом «Живописна Україна», в якій розповів би про різні події української історії. Саме тут тричі відзначений срібними медалями за визначні успіхи в живописі.

В ІІ: Олійне полотно «Катерина» (1842) — зразок побутового жанру. У центрі картини — молода дівчина-жінка, героїня однойменної поеми.

В І: Олійне полотно «Селянська родина» (1843) — сюжетно втілює ще одну мрію Шевченкового життя — навіки втрачений зелений рай родинної злагоди.

В ІІ: Робота в Археографічній комісії протягом 1845—1847 р. Дала змогу Шевченкові втілити в пейзажі своє розуміння цінності пам'яток історії України.

В І: В цей час він створює багато майстерних пейзажів: «Почаївська Лавра з півдня», «Вознесенський собор у Переяславі».

В ІІ: На засланні Шевченко плідно працює над портретами: «Портрет Ускової з донькою» (1854), «Портрет Д. Алексєєва» (1856—1857).

В І: Це лише окремі фрагменти з величезної спадщини художника.

В ІІ: Уся творчість Шевченка — позначена глибоким психологізмом у портретному жанрі, новаторськими пошуками в побутовому жанрі, в пейзажі значними досягненнями в техніці гравюри.

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕОРОЛИКА «Художник з душею поета»

В І: Нашого Кобзаря знають в Аргентині, Бразилії, Канаді, Казахстані, Мальті, Парагваї, Польщі, Угорщині, а чи знаємо його ми - його земляки, чи знаємо, що ходив він і стежками нашої славної Чигиринщини, а ще й те, що залишив він поетичні й образотворчі твори, відвідавши наш край, наше село зокрема.

В ІІ: Після довготривалої розлуки Україною Шевченко повертається до рідного краю у травні 1843 року. В одному з листів писав: "Молю тільки милосердного Бога, щоб поміг мені діждать, щоб хоч померти на Україні". Вражає, що за порівняно короткий час, з травня до початку вересня, побував у Чернігові, Ніжині, Каганівці, Прилуках, Пирятині, Переяславі, Броварах, Києві, Білій Церкві, Василькові, Таращі, Звенигородці, Лисянці. Зустрівся в рідній Кирилівці зі своїм столітнім дідом - Іваном Андрійовичом Шевченком, відвідав усіх своїх братів, сестер, родичів і сусідів. Поспішав весь час, бо ж гроші, які художник мав заробити на Україні, повинні були піти на підготовку малюнків до альбому "Живописная Украйна", де задумав подати найвизначніші пам"ятки української минувшини

В І: У вересні цього ж таки року побував Тарас Григорович і в Чигирині. Зупинився на день - два у гетьманській столиці, у холодноярському краю, де навіть, поспішаючи додому, не міг не зупинитись.

В ІІ: На перші свої побіжні відвідини Чигирина Тарас Шевченко відгукнувся віршем "Чигирине, Чигирине..." - віршем із розпачливими думками про занепад гетьманської минувшини, козацької слави України...

Після довших чи коротших розглядин міста подався Шевченко на Замкову гору, бо ж її у Чигирині не оминеш. І важко уявити, що краєвид, який відкривається із Замкової гори, цей простір - без кінця - без краю, не зворушив поета. Можливо, саме тут, тільки - но зійшовши крутою стежкою, переводячи віддих, тихо мовив він те, що мав написати

"Чигирине, Чигирине,

Мій друже єдиний."

У сумних віршах про Чигирин це просвітлене ліричне зізнання постає у дусі тих образів, якими великий поет намагався зарадити пекучим думкам про власну неприкаяну долю та драматичну долю свого народу.

В І: Звідси із Кам"яної гори у Чигирині вперше побачив він і Суботів, і вкриті лісами обрії Холодного Яру, і, сходячи з неї, звісно, мріяв повернутися сюди знову

В ІІ: І, справді, повернувся невдовзі. Повернувся восени 1845 року у вересні. Те найдорожче, що поставало на чужині у мареннях і мріях, знову відкривалося перед його очима. Дивує мене також карта Шевченківських подорожей Україною. Скільки ж він встиг проїхати і побачити!

В І: Перебуваючи в складі археологічної комісії, Т.Г. Шевченко змалював велику кількість пам"ятників старовини України, в тому числі і на його улюбленій Чигиринщині. Під враженням першої поїздки в Чигирин (1843 року) він виконує уже в Петербурзі малюнок "Дари в Чигирині", ескізи малюнків "Смерть Богдана Хмельницького". Згодом з - під пензля художника з'являються малюнки "Мотрин монастир", "Чигиринський дівочий монастир", "Чигирин з Суботівського шляху", а також ряд малюнків про Суботів - "Богданова церква в Суботові", "Кам"яні хрести в Суботові", "Богданові руїни в Суботові". Це були перші кроки по взяттю на облік пам"яток археології України, зокрема краю.

В ІІ: У пам"ятках старовини України поет вбачав витоки історії свого народу, його незбагненної безсмертної душі. Можливо, як ніхто, він усвідомлював, що нищення пам"яток - це нищення історії України, її пам"яті, а значить і народу.

Слід сказати, що Тараса Григоровича давно цікавила тема діяльності Б.Хмельницького і, очевидно, особливо хвилювало поета перебування в родинному маєтку Хмельницьких в Суботові. На той час ще були помітні залишки замку гетьмана та оборонних споруд. З великою любов"ю виконав Шевченко цілий ряд замальовок олівцем різних краєвидів Суботова, місць, де два століття тому ступала нога гетьмана.

В І: Особливо зворушливе зображення Іллінської церкви - усипальниці гетьмана, яка в 1820 році була зарахована до розряду цвинтарних і приписана до приходської Михайлівської. Малюнок церкви, датований 1845 роком, справляє гнітюче враження. Прилегла територія поросла високою травою і бур"янами. Ледь помітностежку, що веде до дверей храму. Ймовірно в цей період церква взагалі не діяла. Безлюдним видається і простір, що видніється за спорудою.

В ІІ: Перебуваючи в Суботові, Т. Шевченко особливо цікавився системою підземних ходів Богдана Хмельницького що в народі називалися льохами. Народні перекази про великий Богданів льох послугували написанню поеми "Великий льох", в якій поет висловив своє ставлення до політики Б. Хмельницького. Для Шевченка Хмельницький, як Дорошенко, як Підкова, був одним із виразників тієї України минулого, на яку поет був задивлений із великим захопленням. Хмельницький був символом тієї нескореної України, якої Шевченко найбільше прагнув, про яку молив Бога. Це був символ слави дідівщини, "ясновельможний гетьман", "в золотому жупані".

В І: Гіркими словами, повними нестерпного жалю, сповнений вірш «Стоїть в селі Суботові", який дослідники вважають епілогом до поеми "Великий Льох".

В ІІ: На руїнах Суботова і Чигирина Тарас Григорович Шевченко усім єством відчув рабське становище українців, сором національної неволі, ганьбу національної зради цілих поколінь. І йому було важко усвідомлювати і те, що багатьом було байдуже до долі цілої нації.

В І: Тарас Шевченко залишиться безсмертним, бо кожне його слово було сповнене такої гарячої любові до України, що обпікало серце кожного справжнього українця невидимим вогнем.

(Звучить пісня «Стоїть у селі Суботові»)

В ІІ: Бачимо неперевершений Шевченків талант у поезії, живописі. Не менш яскравим він є і в музиці. Пісні на його слова стали справді народними.

В І:

Думи мої, думи мої

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині...

(Звучить пісня «Думи мої...»).

В ІІ:

По діброві вітер виє

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу...

( Звучитьпісня «По діброві вітер виє»).

В ІІ: Шевченко — великий син України, що виявив свій талант у поезії, живописі, пісні; гордість і слава наша.

В І: Доля не була ласкавою до Т. Шевченка. Своєю трагічністю вона була схожа на долю України. Але незважаючи на це, з його серця виринали вистраждані слова: «Караюсь, мучусь, але не каюсь».

В ІІ: Здалека, з лівого берега Дніпра, видно, вкриту деревами чудового парку, гору — могилу українського Кобзаря.

В І: Здалека її бачать ті, хто пливе повз Канів Дніпром. Понад століття дивиться великий Кобзар звідси на Україну, якій віддав усі свої думки й почування.

(Звучить запис «Заповіт» Т. Шевченка. На тлі музики звучать слова).

В ІІ. Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Т. Шевченко залишатиметься у пам'яті нащадків, бо є й буде Україна і народ український, який пам'ятає його заповітні слова:

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

(Запис звучить голосніше).

Сценарій виховного заходу до Чорнобильської трагедії

« Чорнобильські дзвони »

В1: Двадцять девять років тому на Четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася катастрофа, яка з острахом сколихнула всю планету. Чорнобиль нагадав цілому світу, що в самому серці Європи живе великий народ. Світ спочатку почув слово “Чорнобиль”, а потім таке незвичне - “Україна”. А для багатовікової історії України — Чорнобиль став ще однією трагедією в хронології духовного і фізичного знищення нації.

В2: Чи мислимо реквієм грати на руїнах? Чи мислимо ювілей святкувати на поминках? Бо ювіляр мертвий, він загинув. Він загинув 25 років тому, його ім'я — Чорнобиль.

В1: З чим привітати іменинника? Якщо йому спекли такий страшний іменний пиріг з такою смертельною начинкою ядерних відходів, радіоактивного сміття та брухту могильників, пекельних процесів розладу та розпаду сплюндрованих та поруйнованих сіл, його терновий вінець — з колючого дроту зони....

В2: Страдженна наша земля... Зрита могилами, засіяна кулями, полита кров'ю... І здавалося б на цій, такій мученицькій землі, ніколи не повинно селитися ніяке (бодай навіть найменше) горе, бо вже стільки було того горя, що крізь віки і досі чути відгомін тяжкого людського стогону...

В1: Невже не досить було знищити Січ?

Невже не вистачило голодомору?

Невже, навіть, замало було репресій?

В2: Доля... Чомусь ставши для нас злою мачухою, послала ще одне нелюдське випробування — Чорнобиль. 25 років розділяють нас від тієї страшної трагедії, передостаннього десятиріччя ХХ століття. Наслідків якої, як не прикро, вистачить і на ціле ХХІ...

90 Херосім — так роцінюється чорнобильська катастрофа. Ось уже 25 років дзвони Чорнобиля стукають в наші серця. Змушують нас зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й...

В1: Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська катастрофа. Двадцять п'ять років пройшло з тих пір, як смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси, цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, тому що знає, не на добро це, не на життя.

Горем і болем увійшов у наше життя Чорнобиль, що розділив долю людей на “до” і “після”. Безлюдні вулиці Прип'яті, кинуті школи, будинки, дитячі гойдалки, що застигли, колючий дріт зони. Спогади вільно або мимоволі переносять до подій 25-літньої давнини.

В2: Весна 1986 року на Україні буяла первоцвітом садів. Оспівана веснянками нашими предками, вона проходила по нашій рідній землі, як завжди квітуча й ошатна. Час року, коли сонце пригріває особливо ласкаво, провіщаючи швидкий прихід літа, і в повітрі пливуть терпкі пахощі, настояні на білому мареві квітучих садів. Пора надій і чекань. Час юності і любові.

В1: 26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка, як полин, слава.

(Тихі удари дзвону)

В2: 26 квітня 1986 року, субота, 1 годна 22 хвилини. Прийнято рішення почати випробування. Одночасно була відключена аварійна система захисту.

(Двін частіше і сильніше)

В1: 1 година 22 хвилини 30 секунд. ЕОМ видала інформацію про необхідність термінової зупинки реактора, але оператори продовжували процес. Потужність реактора почала швидко зростати.

В2: 1 година 23 хвилини 40 секунд. Натиснуто кнопку аварійної зупинки реактора. А через декілька секунд — вибух.

(Лунає вибух, дзвін стихає, пауза)

В1: А місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна з кращих ночей року, коли листя зеленим туманом покриває дерева. Спало місто, спала Україна, не відаючи про велику біду, що прийшла на її землю.

В2: Біда розчинилася у духмяному повітрі, в біло-рожевону цвітінні яблунь та абрикосів, у воді сільських криниць, у молоці корів, у всій красі зелені... Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях.

(Звучить “Маленький реквієм” П.Чайковського)

Вона — ця трагедія — ввійде в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України. Надто дорого заплатили і ще заплатимо за Чорнобиль. За кілька днів людство зробило крок з епохи доатомної в епоху незвідану.

В1: Наче збулися пророчі слова Апокаліпсису від Іоанна Богослова про зірку Полин (як відомо, чорнобиль — трава родини полинових). “Засурмив третій Ангел, - і велика зоря спала з неба палаючим смолоскипом. І спала вона на третину річок та водні джерела. А ймення зорі тій полин. І стала третина води, як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона...”.

В2: Впала з неба додолу потривожена Ангелом зірка.

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь.

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко,

Бо чорнобиль-трава — то полин.

Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска,

Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози, і болять твої рани так близько.

Чом не просиш у Бога здоров'я для діток своїх?

Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю.

Як же ти допустила, щоб скалічили душу твою?

Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка...

Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,

І петля радіації стягує шию твою.

Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба,

Знай, що Бог ще чекає молитву твою.

В1: Біда відгукнулася болем у серцях мільйонів людей. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.

Уже через кілька секунд по тривозі прибули до реактора пожежні на чолі з начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком. Його загін першим ступив на лінію вогню, а Володимиру ж лише 23 роки. У молодого лейтенанта не було права на помилку...

За караулом Правика незабаром прибув і караул його бойового побратима з охорони м. Прип'яті лейтенанта Віктора Кібенюка.

В2: І вони ступили у вируюче полум'я, у смертельну радіацію, рятуючи станцію і людей, не думаючи про своє життя. Всі чітко усвідомлювали небезпеку, та, як і личить воїнам, зовсім не берегли себе.

В1: 1. Правик Володимир Павлович

2. Кібенюк Віктор Миколайович

3. Тишура Володимир Іванович

4. Титенюк Микола Іванович

5. Ващук Микола Васильович

6. Ігнатенко Василь Іванович

Юля Горова

Лейтенанти – мужність і звитяга,

Від землі ви набирали сили…

Ще далеко десь до саркофага,

Та вогонь життям ви зупинили.

Читець 3

Не мислячи про пишні фоліанти,

Впліта Вітчизна квіти у вінок

Вам, хлопчики, герої-лейтенанти

Володя Правик, Віктор Кібенюк.

Читець 4

Героям людського горіння

Не буде забуття, бо день по дню,

Зближаючи тривожні покоління,

Знов молодість на лінії вогню.

. Телятников Леонід Петрович...

Ціною життя відважних і безсмертних третій реактор було врятовано.

Героями не народжуються. Ними стають.

Станцію врятували. 28 чоловіків затулили її собою. 6 – загинули, але увійшли в безсмертя.

(Виконується пісня “Отруєно стогне земля” на сл. В. Вихруща,

муз. В. Дем‘янчука)

Прости їм, земля, за жадання

Лишитись – хоч на крок – живими.

Вони ж, повір, не знали страху,

Перед вогнем не зупинились

І честі роду не зганьбили.

Читець 1

Вже 21 рік, як заснули вони на новому підмосковному Митищинському кладовищі. Скромні плити будуть вічно нести імена.

Звучать дзвони.

На сцену виносять портрети загиблих (двоє учасників виносять кошик квітів, перев’язаний чорною стрічкою).

1. Правик Володимир Павлович – українець;

2. Кібенюк Віктор Михайлович – українець;

3. Пишура Володимир Іванович – росіянин;

4. Ігнатенко Василь Іванович – білорус;

5. Ващук Микола Васильович – українець;

6. Титенко Микола Іванович – українець.

Читець 1

Всі ми низько схиляємо голови перед їх героїзмом і хвилиною мовчання вшановуємо їх пам’ять.

Читець 2

Хвилина мовчання –

пекуча й терпка, як сльоза,

Хвилина мовчання –

Чиєсь материнське страждання,

Хвилина мовчання –

Як подвиг полеглих,

Священна хвилина мовчання.

Читець 3

Чи знаєш ти, світе,

Як сиво ридає полин

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить.

(Виконується пісня “Чорнобиля дзвони” на сл. і муз. В. Дем’янчука)

В2: Зайкнула Земля чаїним криком:

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом:

- Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла Жінка з немовлятком ніжним:

- Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?

В1: Вічна пам'ять і слава вам, низький уклін усім покійним нині від урятованого вами народу, від усього людства.

В2: Чорнобильський дзвін

За ким же б'є він?

За тим, хто пішов

У високу блакить,

Щоб звідти на мудрість

Нам очі відкрить.

Щоб пам'ять не згасла,

Щоб ти пам'ятав,

Як розлючений той

Там реактор палав.

Чорнобильський дзвін

Печаль і журба,

За ними б'є він

Кого вже нема...

В1: Важко знати, що на твоїй з діда-прадіда землі не можна жити. Дорога, що веде в нікуди... Спорожнілі будинки з розбитими вікнами вдивляються у вічі, душу, саме серце, наче вони кричать і благають про допомогу. Скажений вітер шугає порожніми квартирами, риплять незачинені дверцята. Холодом віє пустка... Жодної живої душі, а на підвіконні залишена дитиною лялька. Вона, як згадка про щасливе минуле, як надія на добре майбутнє, як доказ страшного сьогодення.

Юля Горова: Мій біль, мій жаль, моя біда,

Моя ти пам'ять вічна.

Земля покинута й не та,

Отруєна й незвична.

Зелений край, колишній рай,

Краси шматки роздерті,

Отруйний дощ на чорний гай,

Тепер — це зона смерті.

Колючий дріт, залізний щит,

Богом полишена земля,

Сірий байдужий краєвид —

Мій біль, печаль моя...

В2: В зоні радіоактивного зараження проживають люди. Одні зовсім не виїжджали, інші повернулись у свої будинки, де зашкалюють дозиметри — доля біженців виявилась страшнішою.

Ю.Горова Чому крізь ніч я знову бачу жінку,

Яка прорвалась крізь усі пости

І при дротах колючих просить:

Синку.

Солдатику, до хати допусти!

Я тільки гляну в хату, тільки стану

На той поріг, що вистругав мій брат.

Але на неї, наче із туману,

Крізь сині сльози наплива солдат.

Він сам би рад у дім її пустити,

Але шепоче тужно: “Потерпіть”...

І плаче жінка: що його робити —

Чи їхати назад, чи тут здубіть?..

В1: Дорога в нікуди... Точніше, вона в Чорнобиль, але вона не має вороття. Чорнобиль... Раніше це слово асоціювалося зі спокоєм і красою. А тепер — зі смертю, скаліченими долями, з табличками біля криниці: “Пити воду заборонено”, “Радіація”.

А кращих криниць, здавалося, не було по всіх округах. Із прапраглибин били джерела дзвонкової.

В2: Завмер журавлик біля хати

В цеберці — синя тиша.

Журавлик сам біля порога —

Нема кого вітати.

Вдивляється в німу дорогу.

Як вартовий на чатах...

Воді в криниці вік журитись,

Бо квіти в'януть тихо.

Як журавлю на те дивитись

І не зарадить лиху?

В1: Обезлюдніли села, де століттями ростили жито, виховували дітей. Тепер у селах моторошна тиша. Лише гадюччя і вужі повзають на його околицях. Довкруг все заростає бур'яном.

Ні звуку, ні скрипу, лиш вітер

Гуляє в порожніх оселях...

Ще треба й таке пережити —

Безлюдні покинуті села.

В2: Було село. І називалось Рудня.

На річці Жерев. Рудня Жеревецькою була.

Була на карті малюсінька краплина,

Була... була... тепер нема.

Родились діти там. Старі там помирали,

Корови паслись, чувся крик гусей

Лелеки клекотіли над хатами,

І співом півень вдосвіта будив людей.

Було село. Тепер села немає.

Там річка омивала береги

І люди там жили,

Тепер і їх немає —

Роз'їхались по світу хто куди...

О Господи! За що таке прокляття

На мій народ, на рід мій, на село?!

Прости нас, Господи, за сльози наші

І за молитви недосказані, прости.

В1: Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов'язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам'яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже нема, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям.

В2: Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам'яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

В1: Подай у душі доброго вогню —

Хай воскресає світ животворящий,

Хай до нащадків озоветься пращур,

Хай древній рід збере свою рідню.

Очисть від скверни воду нам і кров

Хай доля нас завчасно не займає...

Пошли нам, Боже, згоду і любов,

І той вогонь, що в світі нас тримає.

В2: 26 квітня оголошено Міжнародним днем пам'яті про Чорнобиль. Таке з ініціативи делегації України прийняла 50 сесія Генеральної асамблеї ООН.

В1: Мета її — звернути максимальну увагу світового товариства на проблеми, породжені найбільшою в історії людства екологічною трагедією.

В2: Пора усвідомити: чорнобильська біда — це біда не тільки України. Це — трагедія всього людства і гіркий урок для нього. На жаль, сьогодні, через 25 років після вибуху, що відбувся на 4-му реакторі, не зникла погроза нових ускладнень. Виникають нові і нові проблеми, що потребують рішення, величезних капіталовкладень. Вони під силу не окремому народу, а тільки усій світовій співдружності.

В1: Нашу блакитну планету часто порівнюють з з величезним космічним кораблем, який летить просторами Всесвіту. А людство — екіпаж цього корабля. Красиве, мудре порівняння... Але ми всі повинні осмислити, що у нашого корабля немає аварійного виходу. І луна сьогодні звук тривоги на космічному кораблі “Земля”:

“Майбутнє Землі в небезпеці!!!”

Звіт про оздоровлення дітей в пришкільному таборі праці та відпочинку "Старшокласник"

Табір праці та відпочинку з денним перебуванням "Старшокласник" працював на базі Суботівської загальноосвітньої школи I-III ступенів.

Дитячий табір розпочав роботу на виконання наказу Департаменту освіти і науки Черкаської ОДА № 95 від 20 травня 2015 року «Про організацію заходів з літнього оздоровлення та відпочинку дітей у 2015 році», з метою реалізації права кожної дитини на повноцінний відпочинок, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних потреб дітей шкільного віку.

Метою діяльності пришкільного табору є реалізація прав кожної дитини на працю та повноцінний відпочинок, оздоровлення, забезпечення змістовного дозвілля, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних потреб в літній канікулярний час.

Основним змістом виховної діяльності табору є забезпечення необхідних умов для змістовного відпочинку, організації дозвілля дітей і підлітків, формування здорового способу життя, творчого і духовного розвитку, прищеплення національно-патріотичних почуттів.

Для виконання вищезазначеної мети були передбачені і вжиті заходи щодо створення умов для повноцінного літнього відпочинку та зайнятості дітей, а саме:

1. Організовано роботу літнього пришкільного табору на базі Суботівської школи І-ІІΙ ступенів з 02.06 по 20.06.2014 року. Начальником пришкільного табору призначено Андрієнко О.Ю.

2. Проведена необхідна організаторська робота щодо своєчасної підготовки та проведення відпочинку дітей влітку 2015 року.

3. Активізовано роботу педагогічного колективу школи з організації змістовного дозвілля дітей під час канікул та розроблено план роботи.

4. Забезпечено залучення до роботи з дітьми вчителів, вихователів, музичного керівника, вчителя фізичної культури.

5. Беручи до уваги довготривалість літніх канікул та з метою виконання Закону України «Про попередження насильства в сім'ї та недопущення правопорушень на сімейно-побутовому ґрунті» були взяті на особливий контроль діти, які проживають в сім'ях, що вимагають особливого педагогічного контролю. З ними велася особлива робота з контролю за поведінкою і перебуванням дітей у літній період.

6. Вжито заходи, спрямовані на безпечне перебування дітей у пришкільному таборі, підвищена відповідальність працівників, вихователів за життя і здоров'я дітей, приділено особливу увагу профілактиці дитячого травматизму та запобіганню нещасним випадкам.

7. З працівниками пришкільного табору проведено інструктаж про відповідальність за збереження життя і здоров'я дітей під час відпочинку та оздоровлення.

8. На нараді обговорено і затверджено план і розпорядок роботи пришкільного табору та вирішено спрямувати роботу табору на виховання патріотичних почуттів.

По школі видано накази:

№ 31 від 21.05.2015р. «Про підсумки оздоровлення 2014 року, організацію заходів з літнього оздоровлення та відпочинку дітей у 2015 році»,

№ 33 від 21.05.2015р. « Про охорону життя та здоров’я дітей під час літньої оздоровчої кампанії»,

№ 32 від 19.05.2014р. «Про організацію профілактичної роботи та створення безпечних умов під час проведення літньої оздоровчої кампанії 2014 року»,

№ 34 від 21.05.2015р. « Про функціонування табору праці і відпочинку «Старшокласник» на період оздоровчої кампанії 2015 року».

Зарахування дітей до табору відпочинку здійснювалося на основі заяв батьків, опікунів.

В таборі оздоровлено 19 учнів, з них:

- Діти з неповних сімей - 2

- Діти напівсироти -2

- Діти з багатодітних сімей –

- Діти, батьки яких є учасниками АТО - 2

Для роботи в пришкільному таборі директором школи затверджено пакет документів:

- списки дітей, які перебувають у таборі;

- списки дітей з категорійних сімей, які перебувають у таборі;

- списки працівників табору;

- графік роботи вихователів;

- план роботи пришкільного табору;

- режим дня пришкільного табору;

- інструкція з охорони праці під час організації та роботи пришкільного табору "Старшокласник";

- посадова інструкція вихователя пришкільного табору;

- посадова інструкція начальника пришкільного табору;

- посадова інструкція кухаря пришкільного табору;

- посадова інструкція прибиральника приміщень табору.

Особливу увагу в роботі табору було приділено організації дозвілля та змістовного відпочинку дітей. Робота планувалась та проводилась за такими напрямками: національно-патріотичний, фізкультурно-оздоровчий, екологічний, художньо-естетичний, організація суспільно-корисної праці і трудового виховання.

Велика увага приділялася вихованню та збереженню життя і здоров’я дітей і тому перед кожним видом роботи проводилися цільові інструктажі з вихованцями табору. З метою прищеплення основ здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок проводилося анкетування «Виявлення насилля», «Чи схильний ти до вживання наркотиків?», «Мої думки щодо цигарок», «Проблема СНІДу», «Моє життя в сім’ї та школі», «Як ви ставитесь до вживання алкоголю?», «Що означає торгівля людьми?», «Обізнаність з питань ВІЛ», «Проблема шкідливих звичок».

План

роботи табору праці та відпочинку

з денним перебуванням «Старшокласник»

Суботівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

№ п/п	Назва заходу	Дата
1	ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ 1. Урочиста лінійка «Здрастуй, літо золоте!» 2. Інструктаж з охорони праці та техніки безпеки. 3.Інформаційна година: «Закон,бережи дитину!» 4. Конкурс на кращу козацьку кашу. 5. Спортивні змагання «Між нами , козаками!»	02.06
2	ДЕНЬ ЗДОРОВ’Я 1.Аукціон знань «Бувайте здорові» 2. Зустріч з медпрацівником Козубенко Л.М. Бесіда про шкідливі звички «Твоє здоров'я-це майбутнє України». 3.Молодіжна данс-акція «Зроби свій вибір на користь здоров’я» 4. Бесіда «Перша допомога у поході» 5. Анкета «Виявлення насилля»	03.06
3	ДЕНЬ УКРАЇНИ 1.Бесіда «Мій рідний край – славетна Чигиринщина, мій рідний край – історія жива» 2.Бесіда «Правила безпечного користування газом. Надання лікарської допомоги потерпілим.» 3. Анкета «Чи схильний ти до вживання наркотиків?» 4. Інтелект-шоу «Я люблю Україну» 5. Відео-подорож «Стежками рідного краю»	04.06
4	ДЕНЬ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА 1.Екологічна вікторина «100 чудес України 2. Конкурс міні-проектів «Європейське майбутнє древнього Суботова» 3.Гра «Екологічна стежина» 4. Бесіда «Як запобігти трагічним наслідкам пожеж. Що потрібно та не слід робити на випадок пожежі» 5. Анкета «Мої думки щодо цигарок»	05.06
5	ДЕНЬ СПОРТУ 1.Табірна Спартакіада «Козацькі розваги» 2. Спортивна вікторина « Що я знаю про спортивні досягнення українців?" 3.Спортивно-розважальне шоу ’’До вершин Олімпу ’’ 4. Бесіда «Піклування про здоров′я – обов’язок кожного»Корисні поради «Що ховається в чашці молока?» 5. Анкета «Моє життя в сім’ї та школі»	08.06
6	ДЕНЬ РИБАЛКИ 1. Бесіда по ТБ «Правила безпечної поведінки біля водоймищ» 2. Туристична прогулянка до Джерел Віри, Надії, Любові. 3.Конкурс «Ловись, рибко велика й мала! » 4.Розважальна програма «Україна має талант» 5. Бесіда «Як не постраждати у натовпі!»	09.06
7	ДЕНЬ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ ТА ЗВИЧАЇВ 1.Інформаційна година «Сторінками народного календаря» 2. Розважальна програма «Ромашка» 3. Свято «Купальські вогні» 4. Бесіда «СНІД: людство під знаком біди» 5. Анкета «Проблема СНІДу»	10.06
8	ДЕНЬ ЗЕЛЕНОЇ АПТЕКИ 1.Вікторина «У царстві лікарських рослин» 2. Похід до лісу, збір лікарських рослин. 3.Конкурс на кращий віночок 4. Гра-подорож «Солодке дерево». 5. Бесіда «Йододефіцит. Харчові добавки» 6. Анкета «Проблема шкідливих звичок»	11.06
9	ДЕНЬ НАВПАКИ 1. 1.Бесіда «Пронеси добро і милосердя через усе своє життя. 2.Конкурс пантоміми 3.Розважальна програма «Навпаки» 4. Пам′ятка «Дії під час та після стихійного лиха»	12.06
10	ДЕНЬ ДРУЖБИ 1. Бесіда «Пронеси добро і милосердя через усе своє життя. 2. Хіт-парад пісень про дружбу. 3. Захід «Дружба єднає щирі серця» 4. Конкурс малюнків «Я малюю друга» 5. 5. Анкета «Що означає торгівля людьми?»	15.06
11	ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ 1.Інформаційна хвилина «Пісня – душа народу». 2. Розважальна програма «Караоке на майдані» 3. Творчий конкурс «Ромашка» 4. Бесіда «Правила поведінки при отриманні штормового попередження. Заходи самозахисту населення від буревію та урагану» 5. Анкета «Що означає торгівля людьми?»	16.06
12	ДЕНЬ ПОДОРОЖЕЙ ТА ЕКСКУРСІЙ 1. Інструктаж з безпеки життєдіяльності під час екскурсії. 2. Відвідування Черкаського зоопарку. 3. Екскурсія до Черкаського краєзнавчого музею. 4. Відпочинок в Долині троянд, на каруселях та атракціонах.	17.06
13	ДЕНЬ НЕПТУНА 1.Бесіда «Ми люди, поки є природа». 2.Конкурс на кращого Нептуна і Русалочку. 3. Розваги з водою «Я краплинку неба з собою пронесу!» 4. Бесіда «Як себе поводити в лісі? Якщо ти заблукав у лісі...» 5. Бесіда «Основи гігієни підлітків»	18.06
14	ЗАКРИТТЯ ТАБІРНОЇ ЗМІНИ 1.Закриття табірної зміни. Лінійка 2.Анкетування«Що мені сподобалося в таборі». 3.Виготовлення пам’ятних сувенірів 4. . Конкурс малюнків «Табір, до побачення!» 5. Бесіда «Перша допомога при отруєнні лікарськими рослинами. Карантинний бур′ян – амброзія» 6. Анкета «Моя родина» 7.Дискотека ’’Танцюють усі!’’	19.06